ОББУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОББУРИ́ТИ, бурю́, бу́риш, док., перех., гірн. Просвердлювати буром або іншим інструментом ряд отворів — шпурів навколо чого-небудь. Добився [Микола] безвідмовної роботи свого молотка і зумів оббурити аж три забої замість одного (Ткач, Плем’я.., 1961, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 467.