ОБВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Недоважувати щось кому-небудь (помилково або з метою наживи). Як побачила, що він, бога не боячися, проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, ..так Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Кв.-Осн., II, 1956, 256); Хвалився старий, що думає віддати [Марту] за пихатого.. Созоненка, який у крамниці людей обважує (Стельмах, II, 1962, 355).
2. рідко. Те саме, що обва́жнювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 468.