ОБГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБГОРОДИ́ТИСЯ, роджу́ся, ро́дишся, док.
1. Зводити, споруджувати огорожу навколо своєї оселі, садиби і т. ін.; огороджуватися. Обгороджувався високим парканом, розбудовувався й швидко багатів Мар’ян Хомаха (Чорн., Визвол. земля, 1959, 31); // перен. Оточуватися, оповиватися чим-небудь. Його [сонця] вогняне коло обгородилося кругом гострими стрілами (Мирний, І, 1954, 164).
2. тільки недок. Пас. до обгоро́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 478.