ОБДИМА́ТИ1 див. обдува́ти.
ОБДИМА́ТИ2, а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об’ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). [Олімпіада:] Щоб тебе обдуло від тії горілки! (Кроп., III, 1959, 285); Корову обдуло, роздима боки, мало душу не випре (Горд., Дівчина.., 1954, 194); * У порівн. Пархоменко наперед почервонівши, схопився за портфель, який ніби обдуло (Панч, О. Пархоменко, 1939, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 482.