ОБЕЗДО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗДО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Позбавляючи найнеобхіднішого, найдорожчого або кривдячи, робити нещасним; знедолювати. Ворог спалив у селі Сніжків п’ятсот хат. Та радянський народ не можна обездолити (Горд., Цвіти.., 1951, 11); Тася знову на всю глибочінь зрозуміла, як вона його обікрала й обездолила (Дмит., Розлука, 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 486.