ОБКО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБКОСИ́ТИСЯ, кошу́ся, ко́сишся, док.
1. перев. док., розм. Закінчити косовицю. Вчитель спитав, чи гадає товариш полковник довго в них пробути, чи тільки до осені, коли обкосимось да обмолотимось, обсіємось? (Ю. Янов., Мир, 1956, 21).
2. При косінні набувати потрібних якостей (про косу). Коса обкосилася.
3. тільки недок. Пас. до обко́шувати. Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї (Рад. Укр., 23.VІІ 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 514.