ОБОЛО́НА, и, ж., рідко. Те саме, що оболо́нка 1, 3, 5. Холонув вітер і рвав тонку оболону (Перв., І, 1958, 84); * У порівн. Мов крізь сиву хмарну оболону, у безмежній далечі сторіч ми вчуваєм буйний тупіт коней (Забіла, У.. світ, 1960, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 550.