ОБПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех.
1. Повзти навколо кого-, чого-небудь.
2. Повзти, обминаючи що-небудь, залишаючи осторонь. Варвара зрозуміла, що це воронка від снаряда, й почала її обповзати (Перв., Дикий мед, 1963, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 558.