ОБРИ́ДЛИВО. Присл. до обри́дливий. Дзвінок кличе до порядку. Той самий дзвінок, який так обридливо гукав на лекції (Чумак, Черв. заспів, 1956, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 566.