ОБСТРИ́ЖЧИНИ, чин, мн. Обряд першої стрижки дитини, якій минув рік. Постригли маленьку Валю.. Зібралися на обстрижчини трактористи й пастухи, ковалі й теслі, шофери й доярки, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (Рад. Укр., 9.III 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 586.