ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., перех.
1. Те саме, що зумо́влювати. Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 384); Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (Ком. Укр., 3, 1970, 29); Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до оточуючого світу (Мист., 4, 1965, 11).
2. чим. Ставити в залежність від певних умов.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 597.