Огненний, а, е.
1) Огненный. Чуб. І. 22. Огненне море. Шевч.
2) Пылкій, горячій. Він до роботи огненний. Лебед. у. Огненний чоловік. Черк. у.
3) — сусіда. Сосѣдъ, постройки котораго весьма близко. Харьк. г.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 36.