ОКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛЕПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Те саме, що обко́вувати 1.
2. перен., розм. Зводити наклеп на кого-небудь. [Руфін:] Кріспін її навмисне оклепав, щоб здихатись (Л. Укр., II, 1951, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 664.