ОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що обмина́ти1. Машина вилетіла за місто, .. оминула приміське село (Смолич, VI, 1959, 63); Центром тої всієї ненависті нараз став Марусяк.. Але він був такий напружений, .. що його попросту оминали, як скаженого пса (Хотк., II, 1966, 225); Яким вихилясjм не ходила [Настя] перед Грицем, як не грала очима, а він оминав її хату (Мушк., Серце.., 1962, 251); Вони обоє постарілися перед часом, а молодший син не вдався. Йому була земля байдужа, і він оминав працю (Коб., І, 1956,541); Завжди охочий погуляти в товаристві, він сьогодні нишком оминав чарки, берігся пити … (Кач., II, 1958, 474); — Щасливий я, що не оминув мене вир боротьби, що зазнав я найвищої напруги бою і не зламався (Коз., Гарячі руки, 1960, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 693.