ОПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ОПРОВОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПРОВА́ДИТИ і ОПРОВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., заст.
1. Супроводити, проводжати. — Вже ж як хочете, дівчатка, а я вас опроводжу аж додому (Кв.-Осн., II, 1956, 44); — Се мої робітники! — радісно.. промовив пан Гаммершляг, обіймаючи роль господаря, який мав опровадити достойного гостя по всіх відділах фабрики (Фр., III, 1950, 191).
2. Випроваджувати, виряджати. — Якого чорта ви прийшли? ..Вас треба так опроводити, Щоб ви і місця не найшли (Котл., І, 1952, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 730.