ОСВІ́ТНІЙ, я, є.
1. Стос. до освіти. Учительська армія повинна поставити собі гігантські освітні завдання і насамперед повинна стати головною армією соціалістичної освіти (Ленін, 36, 1973, 397); Задумує [І. Франко ] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін. (Коцюб., III, 1956, 33); Їхав до інституту в тій надії, що там поповню свій багаж освітній (Вас., IV, 1960, 43); // Який поширює освіту, знання. Не було [в Дрогобичі].. ані одної публічної бібліотеки, ані одного освітнього товариства (Фр., IV, 1950, 240).
Осві́тній ценз — рівень освіти, що визначається закінченням якого-небудь навчального закладу, а також права, які він дає. Освітній ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом (Смолич, Мир.., 1958, 30).
2. заст., рідко. Освічений (див. осві́чений2 1). Не голосна ти, вбога бандуро, Подруго люба тюрми! Люди освітні вчують похмуро, — Їх не привернемо ми (Граб., І, 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 756.