ОСКУДІВА́ТИ, аю, аєш, недок., ОСКУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., книжн., рідко. Ставати біднішим; бідніти. Радісно моєму серцеві, що наша рідна нива не оскуді-ває талановитими людьми (Мирний, V, 1955, 383); — Рука дающого не оскудіє, рука берущого не всохне, — так сміється, що не можна зрозуміти, чи жартує чоловік, чи й справді жде копійчину (Стельмах, І, 1962 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 769.