ОСМИ́СЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОСМИ́СЛИТИСЯ, иться, док. Ставати ясним, зрозумілим; усвідомлюватися, набувати сенсу. Уже в ліриці Лесі Українки виявилась характерна риса її творчості — історичний матеріал стає алегорією сучасності, минуле революційно осмислюється (Іст. укр. літ., 1, 1954, 644); Народнопоетичне начало, пісня в кінофільмах О. Довженка відіграють вельми важливу роль. Через пісню по суті осмислюється художником все істинно народне (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 773.