ОШПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОШПА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що обшпа́рювати. Щоб убити хрущів, мішки з ними ошпарюють окропом, а потім мертвих жуків можна віднести на птахоферму (Хлібороб Укр., 5, 1970, 37); Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Сміл., Пов. і опов., 1949, 35); * Образно. Ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив [рожу] вкінець (Граб., І, 1959, 162); Мати ошпарила його поглядом (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 838.