Що oзначає слово - "пар"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПАР1, у, ч. Рілля, залишена на одне літо без посіву з метою поліпшення якості землі для наступного посіву озимих. Найкращий попередник під озимину — пар. У польових сівозмінах одне поле залишається під пар (Хлібороб Укр., 1, 1972, 30); Попрямував [агроном] до трактористів глянути, як культивується пар (Рудь, Гомін.., 1959, 129).

За́йнятий пар — рілля, засіяна у першу половину літа сільськогосподарськими культурами, які встигають зібрати до посіву озимих. Одночасно з оранкою зайнятих парів.. ріллю коткують (Колг. Укр., 2, 1961, 15); Підійма́ти пар (пари́); Ора́ти на (під) пар — обробляти поле, що залишиться до наступної осені без посіву. В другому кінці [поля] вуркотів трактор, підіймаючи пари (Панч, Ерік.., 1950, 76); Поблизу Нових Санжар Голубар орав під пар (Перв., І, 1958, 506); Чи́стий пар — пар, який протягом весни й літа зберігають пухким і чистим від бур’янів завдяки повторним обробкам. При вирощуванні ранньої картоплі її з успіхом можна розміщувати в чистому.. пару як парозаймаючу культуру (Картопля, 1957, 36); Чо́рний пар — чистий пар, обробляння якого починається восени. Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії (Коцюб., II, 1955, 230); Найкращим засобом очищення грунту від бур’янів є добре оброблюваний чорний пар (Колг. енц., І, 1956, 154).

ПАР2, у, ч.

1. Те саме, що па́ра2. Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара (Н.-Лев., II, 1956, 64); Суміш горючих парів і продуктів їх розкладу і утворює темний конус полум’я свічки (Уроки.. хіміка, 1956, 72); Печене взято, каша на столі .. Пахучий пар розноситься на всі боки (Мирний, І, 1954 291); Ген на сході вже пожаром Небо облилось, З лісу тягне теплим паром (Фр., XIII, 1954, 179).

2. Те саме, що па́рення. Пар кісток не ломить (Укр.. присл.., 1955, 144); Розм’як Зевес, як після пару (Котл., І, 1952, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 59.