ПА́СОКА, и, ж.
1. Рідина, що міститься в клітинах, тканинах і порожнинах живого організму; сік. Шлункова пасока; // Драглиста жовтувата рідина з домішкою крові, що виділяється з уражених тканин і порожнин тіла. — Голись щодня, Петро, бо гидкий дуже. — Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди (Г.-Арт., Байки.., 1958, 145); Узявши розпечений дрюк, ним свердлили Велетню око, і пасока тепла струмила навколо (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 165).
◊ Па́сокою уми́тися — залитися кров’ю. Як мазну по морді, то й пасокою умиєся [умиєшся] (Номис, 1864, № 3637).
2. Цукриста рідина, що міститься в судинах деревини стебел і коренів живих рослин. При зараженні середовища мікроорганізмами вміст органічних форм азоту і фосфору в пасоці рослин збільшується (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 89.