ПЕРЕВЗУВА́ТИСЯ і рідше ПЕРЕЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕВЗУ́ТИСЯ і рідше ПЕРЕЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Взувати інше взуття. Дмитро тим часом скинув обнову, перевзувся в розтоптані постоли й почав збиратися в дорогу (Стельмах, II, 1962, 328); [Микита:] Ач, який митець! Мабуть, не вспів і перезутись, та швидш до Одарки! (Кроп., І, 1958, 64).
2. Взуватися заново, по-іншому у взуття, яке муляло, погано сиділо на нозі і т. ін. Четверо солдатів, що перезувалися біля печі, голосно зареготали (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 188); Іван Антонович змушував своїх мінометників перевзутись при ньому, щоб не потерли ноги в дорозі (Гончар, III, 1959, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 139.