ПЕРЕВО́ЗИТИСЯ, о́жуся, о́зишся, недок., ПЕРЕВЕЗТИ́СЯ, зу́ся, зе́шся; мин. ч. переві́зся, везла́ся, ло́ся; док.
1. Переправлятися через що-небудь, на другий бік чогось. Мати й батько провели дітей за двір, стали на горі й довго дивились, поки вони перевозились через Рось (Н.-Лев., III, 1956, 83); Молодець гуляє.., На той бік [Дунаю] гукає: — Подай, подай перевозу.., Я перевезуся! (Укр.. лір. пісні, 1958, 135).
2. Переїздити на інше місце проживання, перебування, везучи що-небудь із собою. Може бути, що як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (Стеф., III, 1954, 58); Пріська переїхала.. Степан пособив їй перевезтися (Л. Янов., І, 1959, 277).
3. тільки недок. Пас. до перево́зити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 146.