ПЕРЕДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Наперед, заздалегідь відчувати те, що відбудеться, настане. Посилаю Вам своє останнє оповідання і передчуваю, що будете лаяти мене за нього, бо я й сам себе лаю (Коцюб., III, 1956, 392); Іще не знаючи, що трапилось, але передчуваючи якусь біду, вона прислухалася до його квапливих кроків (Шиян, Гроза.., 1956, 234); Поет бачив завтрашній день без кріпаччини, передчував "сім’ю вольну, нову", був ясновидцем відродження, предтечею грядущої революційної бурі (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 179.