ПЕРЕЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЖДА́ТИ, ду́, де́ш, док., перех. і без додатка, також із спол. поки. Очікувати деякий час закінчення чи початку чого-небудь або чекати якийсь час, перебуваючи у якому-небудь стані, становищі і т. ін.; перечікувати. Три дні й три ночі пережидали вони, поки до гаю знов побратися (Вовчок, І, 1955, 368); Я не знаю, що було важче: слухати дівчину чи пережидати гнітючі паузи, коли вона раптом замовкала, з трудом переводячи подих (Жур., Вечір.., 1958, 367); Як метелик, Хлопчик полетів, А Тінь попереду, неначе утікає, Щоб не вловив.. Розсердивсь він на ту дурницю І покотився на травицю, Оддихать трошки, переждать (Гл., Вибр., 1957, 190); Хлопець не знав, що робити. Він не взяв з собою ні харчів, ні хутряного мішка, в якому можна переждати пургу (Трубл., І, 1955, 277); Старий презирливо переждав, поки висміється парубок (Стельмах, І, 1962, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 181.