ПЕРЕКО́НУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕКОНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., у чому, із спол. що, як, також без додатка.
1. Доходити до якогось висновку, думки, рішення, віри у що-небудь на основі якихось доказів, спостережень, роздумів. [Омелян:] Слухай, Юлечко! Я чимраз сильніше переконуюся, що тобі тут годі жити (Фр., IX, 1952, 173); Дедалі скульптор все більше переконувався в тому, що мусить негайно виїхати звідси (Гончар, Новели, 1954, 95); Переконавшися, що чоловіка не спонукає до бесіди, вмішалася Юрчиха сама до розмови (Март., Тв., 1954, 110); Спочатку йому здалось, що він помилився, що це не його хата.. Він почав роздивлятися, щоб по суміжних будівлях переконатися у власній помилці (Довж., І, 1958, 324); // Упевнятися в чому-небудь, побачивши своїми очима, відчувши; пересвідчуватися. Він ще раз оглядає Галину й переконується, що заради такої молодиці варто було й потрудитися (Стельмах, II, 1962, 253); Баби хотіли переконатися, чи попадя молода, чи файна, отже, чи є надія, що піп буде триматися жінки (Хотк., ІІ, 1966, 7); На власному досвіді ми переконались, що найвигіднішими культурами для земель Чорного мочара є озима пшениця і багаторічні трави (Хлібороб Укр., 12, 1968, 10); Боцман Смола труснув головою, щоб переконатись, що він не спить і все те, що відбулося, — правда (Ткач, Жди.., 1959, 8).
2. тільки недок. Пас. до переко́нувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 202.