ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПЕРЕЛОМИ́ТИСЯ, ло́миться; мн. перело́мляться; док.
1. Ламаючись, ділитися, роз’єднуватися на частини; розламуватися. Коромисло трісь, та й переломилось по половині (Н.-Лев., III, 1956, 254); Палець його, здавалося, от-от переломиться (Шовк., Інженери, 1956, 54); // Робитися непрямим, нерівним, вигинатися під кутом. Попростував [Граб] .. на поле, що від потічка підіймалося вгору, зразу легко похиленою скатертю, переломлювалося на половині глибоким яром (Фр., III, 1950, 83); Стежка дійшла до краю урвища і, раптом переломившися надвоє, круто пішла вниз (Донч., II, 1956, 80); Ксеня дуже уважно прослухала вірш. Тонкі брови переломилися в німому напруженні (Голов., Тополя.., 1965, 86); // Згинатися (про людину). Климко-Прудивус.. легко переломився в стані й чемно віддав чолом мирославській громаді (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 208); * У порівн. Батько Ант випустив лук, здригнувся, враз неначе переломився і важко впав на долівку (Скл., Святослав, 1959, 19); // перен. Змінюватися, робити перехід від чого-небудь одного до чогось іншого. Ніч переломилася на ранок.
2. перен. Мінятися, міняти свій смисл, зміст (у чиєму-небудь сприйманні, свідомості). Багатовікові традиції шотландської літератури живуть в усіх творах великого поета [Роберта Бернса], своєрідно переломлюючись в них (Рад. літ-во, 5, 1958, 85).
3. фіз. Відхилятися, змінювати напрямок при переході з одного середовища до іншого (про світлові, звукові хвилі або радіохвилі, промені). Сині тіні переломлювалися на каменях (Хотк., II, 1966, 203); Сонячне проміння переломлюється в прозорих гранях криги, горить, виблискує, сяє (Перв., Дикий мед, 1963, 12); Луна переломилася в соснах і віддалася у млині опівнічним сумом (Ле, Ю. Кудря, 1956, 309).
4. тільки недок. Пас. до перело́млювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 219.