ПЕРЕМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, док., перех.
1. Молоти все зерно або багато зерна. Добрі жорна все перемелють (Номис, 1864, № 12015); — Гуртом землю обробляємо, гуртом хліб збираємо та в громадські магазеї засипаємо, поки перемелемо (Мирний, IV, 1955, 331); * Образно. За хлівом однотонно хурчать млинки, повстромлювані на довгих тичках в город. Хурчать млинки, перемелюють вітер і тишу (Мушк., Серце.., 1962, 290); // розм. Роздрібнювати що-небудь, перетворюючи на однорідну масу. Біля деревця сиділа Маруся й руками перемелювала перегній, щоб він був дрібніший (Донч., V, 1957, 214); Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремигають, перемелюють те, що набрали за день у великі шлунки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200).
2. перен. Знищувати, губити всіх або багатьох (звичайно під час воєнних дій); все або багато чогось. Наступаючи на місто по залізниці й перемелюючи грецькі та французькі заслони, наближалась Червона Армія (Смолич, V, 1959, 801); Звістка про те, що доведеться летіти вантажним літаком, у декого з пасажирів викликала протест. Але радість подорожі все перемолола (Томч., Готель.., 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 224.