ПЕРЕМЕ́Т1, у, ч. Купа снігу, наметена вітром поперек шляху; довгий замет. Коцюрблячись, долаючи снігові перемети, кинулися [хлопці] до хутора, що вже чорнів через снігову імличку (Тют., Вир, 1964, 467); Цілісіньку ніч гуляла метелиця, перетнула білими переметами вулиці (Юхвід, Оля, 1959, 251).
Ста́ти на переме́ті — те саме, що Бу́ти (стоя́ти, ста́ти) на перешко́ді (див. перешко́да). Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів, чи не знайдеться чого, щоб випровадити з управи члена, котрий, як він боявся, міг стати йому на переметі (Мирний, II, 1954, 274).
ПЕРЕМЕ́Т2, у, ч. Рибальська снасть з гачками, яку звичайно ставлять поперек течії річки. Тося справила перемет — всім переметам перемет, на сто гачків різного калібру і з поводками, завдовжки теж різними (Смолич, Мир.., 1958, 35); Старший, Івась, вихвалявся, як він минулого літа поставив на ніч перемет близько корчів на Шмаковому і впіймав велику-превелику щуку (Коцюба, Перед грозою, 1958, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 224.