ПЕРЕМІ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перемісти́ти. — Я, як завідуюча будинком для переміщених дітей, мала б насамперед перевірити ваші документи (Донч., VI, 1957, 320).
Перемі́щена осо́ба — особа, силоміць вивезена з тимчасово окупованої території до чужої країни. В ретельно заведеній картотеці були на точному обліку всі мешканці табору, і хоч їх скрізь називали переміщеними особами, але, на думку Девідсона, вірніше було називати їх в’язнями (Рибак, Час.., 1960, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 229.