ПЕРЕНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.
1. Нанизувати ще раз, повторно або заново, по-іншому. * У порівн. — Все насіння на сорок гектарів, більше як триста пудів, уручну перебрали, зернина до зернини, як намисто перенизали (Головко, І, 1957, 422); // перен. Летіти або падати один за одним (про живі істоти чи предмети). Зорі.. довгими огненними стягами перенизували блакитне поле… (Мирний, І, 1954, 164).
Перени́зувати ни́зкою — летіти, падати і т. ін., маючи вигляд низки. Перенизують небо низкою дикі качки, дрібно тріпаючи гострими крильцями (Н.-Лев., І, 1956, 154).
2. Нанизувати все або багато чого-небудь. * Образно. Жартами, дзвінким сміхом перенизуючи кожне слово, віталися (Хотк., II, 1966, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 236.