ПЕ́РЕПЕЛ, а, ч. Невеличка польова перелітна пташка родини фазанових, яка має темно-буре плямисте забарвлення. Крикнув перепел в ярочку, Стрепет приснув над тернами; По кущах між дерезою Ходять дрохви табунами (Щог., Поезії, 1958, 106); Один перепел вже зовсім стомився в боротьбі з непогодою. Він опускався все нижче й нижче (Коп., Як вони.., 1961, 95);* У порівн. Івась не витерпів і, як перепел, пірхнув [пурхнув] від матері у кімнату (Мирний, І, 1954, 240); Володька, який мав бити тривогу, відчайдушно запідпадьомкав перепелом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 245.