ПЕРЕСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. перех. і неперех. Роблячи стрибок, опинятися по другий бік чого-небудь. Коли рів був невеликий, Карпо перестрибував його (Мирний, І, 1954, 250); З-за паркана перестрибує Хома (Ю. Янов., IV, 1959, 16); Не хочеться писареві чоботи закаляти, підійшов до калюжі та й не знає, як через неї йому перейти: перестрибнув би, так дуже широка (Україна.., І, 1960, 21); Перестрибнувши через купу залізного лому, перемішаного з цеглою, він несподівано наткнувся на двох бійців (Ткач, Крута хвиля, 1956, 66); // З розгону, підскочивши, переміщуватися через кого-, що-небудь. Розгойдавши шуліку, він кидає його вниз, і птах довго котиться по гострому камінню, перестрибуючи з розгону невеличкі кругляки (Донч., II, 1956, 288); Дніпро кидався могутніми хвилями на камені і, перестрибнувши їх, котив заспокоєні води далі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 390); // перен. Переходити до іншого, наступного, обминаючи, пропускаючи щось проміжне. Як не можна тупцювати на місці, проявляти нерішучість у здійсненні незрілих завдань, так само не можна перестрибувати через необхідні етапи суспільного розвитку (Ком. Укр., 12, 1965, 50).
2. неперех. Стрибати, переміщуватися стрибком (стрибками) з місця на місце. — Не впіймаєте, — сказала Олеся, перестрибуючи ще далі од берега (Н.-Лев., III, 1956, 127); Поки ще було видно, я щасливо перестрибував з купини на купину, з горбка на горбик (Козл., Весн. шум, 1952, 104); Рахім не міг всидіти на верблюді, і коли той проходив повз величезну гранітну брилу врівень з верблюжою спиною, хлопчик раптом перестрибнув на скелю (Тулуб, В степу.., 1964, 115); // Ривком, ніби стрибком, переміщуватися на інше місце. Стрілка годинника перестрибувала з хвилини на хвилину (Собко, Звич. життя, 1957, 68); // Швидко поширюватися далі, перекидатися на щось інше (про вогонь). Полум’я.. поповзло далі, перестрибнуло під самі Іванові ноги (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173); // Швидко переходити з одного об’єкта на інший (про очі, погляд). Очі перестрибнули на другу колонку передової (Збан., Малин. дзвін, 1958, 50); // Час від часу з’являтися то в одному, то в іншому місці і швидко зникати (про відблиски вогню, світла і т. ін.). Її гарячі, бездонні очі були так близько, що Олександр бачив, як у глибині горіли і перестрибували золотаві іскорки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211); Коли ж тверді і мужні куточки губ заграють, І теплий вогник раптом в очах перестрибне, — Ну, здорово! — він скаже, і всі присутні знають, Що виконано добре завдання їх складне (Бажан, Вибр., 1940, 132); // неперех., чим, у сполуч. із сл. очі, погляд. Швидко переводити погляд з одного об’єкта на інший. Суворов різко обірвав мову й запитливо перестрибував розширеними очима по головах присутніх (Добр., Очак. розмир, 1965, 336); // перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого (в думках, розмові і т. ін.). Говорить [Крихточка] і мов пританцьовує. До того ж говорить, перестрибуючи з думки на думку, з предмета на предмет (Баш, Надія, 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 288.