ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм. Потикати все або багато чого-небудь. А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (Чуб., V, 1874, 38).
ПЕРЕТИКА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. розм. Утикати, устромляти що-небудь ще раз, повторно або заново, по-іншому.
2. діал. Перетинати. Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Ніяк єї [її] не перебрести, Ні перетикнути (Чуб., V, 1874, 548).
ПЕРЕТИКА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док.
1. Ткати по основі утоком, щоб утворився певний візерунок.
2. тільки док. Поткати, виткати все або багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 296.