ПЕРЕТРА́ВЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ПЕРЕТРАВИ́ТИ, травлю́, тра́виш; мн. перетра́влять; док., перех.
1. перев. док. Труїти всіх або багатьох, одного за одним.
2. спец. Псувати, використовуючи при травленні, протравлюванні чого-небудь надто багато їдкої речовини.
ПЕРЕТРА́ВЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ПЕРЕТРАВИ́ТИ, травлю́, тра́виш; мн. перетра́влять; док., перех.
1. також без додатка. Засвоювати в процесі фізіологічного травлення. — В Кованька ці веселощі та жарти, певно, од того, що він їсть та п’є добре і що в його шлунок швидко перетравлює усякий поживок (Н.-Лев., І, 1956, 607); На софі розсівся, щоб вигідніше перетравлювати, граф Гіацинт (Фр., VI, 1951, 230); * Образно. Богу Волосу нелегко було, звичайно, перетравити всі ці жертви, вогонь перед ним мусив горіти день і ніч (Скл., Святослав, 1959, 119); * У порівн. Огидливо чавкала, зітхала й сопіла трясовина, наче перетравлюючи здобич (Донч., III, 1956, 76).
2. перен., розм. Сприймати що-небудь, розуміти або засвоювати якось по-своєму. Всі були під враженням того, що відбулося щойно на їх очах. Кожний по-своєму перетравлював це (Вільде, Сестри.., 1958, 493); Він довго стоїть отак, впершись очима у безвість, стоїть і ніби ще раз перетравлює сказане (Кол., На фронті.., 1959, 191); Він промовчав, не зовсім ще, видно, перетравивши зміст її запитання (Шовк., Інженери, 1935, 270).
3. перен., розм. Миритися, погоджуватися з чим-небудь, терплячи щось важке, неприємне. Діло сьогодні пішло на щирість, то признаюся Вам, що я її [«Одержиму»] в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею (Л. Укр., V, 1956, 436); // перев. із запереч. Важко, через силу переносити що-небудь; нетерпимо ставитися до кого-, чого-небудь. — Страх не люблю ябед, просто не перетравлюю їх зовсім (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 301.