ПЕРЕХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕХОВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Ховатися де-небудь, укриватися якийсь час. Нічого іншого не лишалося, як звернутися до того мірошника, бо переховуватися далі на цьому боці було небезпечно (Коцюб., І, 1955, 352); Вона [хата] вся розвалена і стоїть пусткою. Я там іноді переховуюсь (Ю. Янов., І, 1958, 308); Один тільки хлопчина майже чудом переховався за комином і розповів потім про різню (Фр., І, 1955, 366); Два поранених бійці, блукаючи в крові і горі, зайшли.. до одної старої жінки переховатися од смерті й води напитись (Довж., III, 1960, 354).
2. розм. Ховатися в новому, іншому місці.
3. тільки недок., розм. Те саме, що зберіга́тися 1. Листи і малюнки [Т. Шевченка] переховуються у [князя] Гагаріна в Москві, запаковані в скриню (Крим., Вибр., 1965, 605); Він пішов у селище, в подвір’я, де містилася слюсарня і переховувався свердлильний інструмент (Коцюба, Нові береги, 1959, 14).
4. тільки недок. Пас. до перехо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 310.