ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕХОПИ́ТИСЯ, хоплю́ся, хо́пишся; мн. перехо́пляться; док.
1. Хапатися, схоплюватися за кого-, що-небудь інше. Хвилювання потьмарило мозок, він мало не зірвався і ледве встиг перехопитися за інший гак закляклою рукою (Голов., Тополя.., 1956, 74).
2. Швидко переправлятися через що-небудь. Доки одні билися з хуторянами в річці та вподовж берега, інші з переможним тупотом уже перехоплювались по мосту на той бік (Гончар, II, 1959, 251); Чи не ліпше зібратися зараз та тікати? За одну ніч можна перехопитися через Чорногору (Фр., IV, 1950, 432); Довгенько-таки тягнули лоцмани порон побіля берега, та бачать, що вподовж Дніпра ніяк не перепливуть, от вони за весла та й перехопились на той бік (Стор., І, 1957, 108); * Образно. Ще з осені вона з ними [запасами] тяглася та держалася, — скупилася і хлібом, і топливом, думала перехопитись через зиму (Мирний, IV, 1955, 287); // Перестрибувати через що-небудь. Сп’янілі молодецькі почуття примушують витрачати енергію, і Куриленко перестрибував тини або з розгону перехоплювався через купки злежаного попелу по дворах (Ле, Ю. Кудря, 1956, 42); Дійшовши до кінця [провулка], наймит миттю перехопився через скошений перелаз (Епік, Тв., 1958, 411); * Образно. Фактично роботу починали, коли стрілка годинника перехоплювалась за сьому (Шовк., Інженери, 1935, 57); // Дути вздовж чого-небудь, через щось (про вітер). Вітер вільно перехоплювався через площину палуби, хвиля за хвилею перекочувались через неї швидкими каскадами (Смолич, Світанок.., 1953, 567); // перен. Перебиратися, перелазити куди-небудь, на другий бік чого-небудь. Дорога гнучка обвивається довкола них, проскакує під стрімкою стіною, а потім перехопиться дірявим містком крізь вогке, укрите сочистою зеленню провалля (Хотк., II, 1966, 300); Через тин з сусіднього городу необережно перехопилося стебло гарбузиння, ще й маленький гарбузик перекинуло (Мушк., День.., 1967, 52); // перен. Дуже швидко, непослідовно міняти настрій, переходити з однієї теми розмови на іншу і т. ін. Постійне клекотіння сміху, несподівані виплески його примушують дівчину перехоплюватися з легкого на серйозне, з веселого на сумне (Вол., Місячне срібло, 1961, 33).
3. Недоречно замовкати. Такеньки стара Чайчиха словами мішається, і зупиняється, і перехоплюється — що се таке? Далі вже каже, що Яків дожидав якогось чоловіка до себе (Вовчок, І, 1955, 208).
4. тільки недок. Пас. до перехо́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 314.