ПЛАСТОВЕ́ЦЬ, вцю́, ч., діал. Лапатий сніг. Великий пластовець літає в гострім вітрі.., а вкінці укладається білесеньким покривалом всюди (Коб., І, 1956, 222); З неба суне й суне біле пір’я.. Ого, та це вже справжній пластовець, Та ще й навскіс береться! Хуртовина! (Вирган, В розп. літа, 1959, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 567.