ПЛАСТІВЦІ́, і́в, мн. (одн. пластіве́ць, вця́, ч.).
1. Клапті, шматки чого-небудь пухнастого, м’якого. Глибинний міцелій білих варіантів густий, осідає на стінках колби густими пластівцями (Мікр. ж., XXII, 1, 1960, 17); // Що-небудь схоже на такі клапті. Лапаті пластівці снігу заліплюють очі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 293).
2. Складова частина деяких назв харчових продуктів, приготовлених дробленням, розплющуванням і т. ін. яких-небудь зерен. Кукурудзяні пластівці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 567.