ПОБЛИЗУ́.
1. присл. На невеликій віддалі від чого-небудь; недалеко. Він був за пасічника і в інших пасіках, котрі стояли сливе суспіль по садках, поблизу од його пасіки (Н.-Лев., II, 1956, 261); Поблизу не було живої душі (Вільде, Сестри.., 1958, 529); Десь поблизу паслася худоба (Томч., Готель.., 1960, 21).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця; біля. Найкращим місцем для школярських зборищ була Мар’ївка, закинутий у гаю, поблизу озера, хуторець (Вас., І, 1959, 155); Цілі ліси мачт [щогл] коливалися поблизу берега. Далі на рейді стояли великі пароплави (Ю. Янов., II, 1958, 83); Автоматичні станції, які побували поблизу Місяця, передали по лінії зв’язку Космос — Земля багато цікавих відомостей про нашого природного супутника (Наука.., 9, 1965).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 620.