ПОГО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Одержувати чиє-небудь схвалення, згоду на щось; узгоджувати. — Дозвольте, а з ким ви цей лозунг погодили, Іване Володимировичу? — спитав Мічуріна Рябов (Довж., І, 1958, 461); — Ящук найбільше сварився за те, що я не прийшов до нього ще раз погодити статтю (Жур., Вел. розмова, 1955, 29); // Обговорюючи що-небудь, приходити до єдиної думки. Ми, пригадую, ніяк не могли погодити між собою питання: «Мистецтво кіно чи ні?» (Ю. Янов., II, 1958, 10).
2. Приводити у відповідність з чим-небудь, установлювати потрібне співвідношення; координувати. Значення нервової системи полягає в тому, що вона регулює і погоджує роботу всіх органів, пристосовує її до умов середовища (Анат. і фізіол. люд., 1957, 140); Палкая козачка поладила й погодила усе так, як бажалося її душеньці (Вовчок, І, 1955, 322); Погодити грошові надходження з витратами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 716.