ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (Фр., VIII, 1952, 294); Темна чорнявка з круглим рум’яним лицем так і пашіла здоров’ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Март., Тв., 1954, 296); Тоді, в перші роки революції, ворогів її явних і прихованих було подостатком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 755.