ПОЗОЛО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ПОЗОЛОТИ́ТИСЯ, о́титься, док.
1. Освітлюючись, набувати золотистого кольору, відтінку; ставати золотистим. Раз вечірнє сонце крізь бузок пробилось, Вдарило на стекла променем ясним, А відтіль на стіну, — і позолотилась Зразу вся бандура золотом густим (Щог., Поезії, 1958, 397); Позолотився краєчок хмарини, защебетав на різні голоси степ (Бойч., Молодість, 1949, 146).
2. тільки недок. Пас. до позоло́чувати. Внутрішня поверхня металічної трубки позолочується, щоб запобігти хімічній взаємодії досліджуваної речовини з речовиною трубки (Вісник АН, 5, 1949, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 826.