ПОКО́ТИСТИЙ, а, е.
1. розм. Який знижується поступово, не круто; пологий. Хто боявся коли.. на покотистих Тібура горах — домів руйнування? (Зеров, Вибр., 1966, 352).
2. діал. Уторований. Покотиста дорога (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 39.