ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без додатка. Док. до куштува́ти. Олеся покуштувала м’яса: м’ясо було засушене, як сухар (Н.-Лев., III, 1956, 95); Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів з картоплею та сметаною (Тют., Вир, 1964, 263).
◊ Покуштува́ти різо́к (киї́в і т. ін.) — бути побитим різками, киями і т. ін. А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (Головко, II, 1957, 343); Не раз довелося Покуштувати малому київ (Павл., Бистрина, 1959, 106); Покуштува́ти хлі́ба якого, чийого — пізнати, як дістається певний заробіток. Відтоді.., як постояв він разом з дядьками простим молотобійцем біля ковадла і покуштував їхнього хліба, вже не покидало його відчуття того, що якоюсь часткою душі він мовби належить цим людям (Гончар, II, 1959, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 57.