ПОЛІНЕЗІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. полінезі́єць, і́йця, ч.; полінезі́йка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Полінезії та деяких інших невеликих островів Тихого океану. Основну масу населення Океанії становлять корінні жителі — меланезійці, полінезійці, мікронезійці, папуа (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 311); Вибігає полінезійка.. Надіває мені на шию вінок, і ми танцюємо (Знання.., 2, 1966, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 76.