ПОПЕРЕНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Перенести багатьох, багато чого-небудь (не за один раз). Кращі картини з батькового флігеля дочки попереносили до себе (Н.-Лев., І, 1956, 376); Думає [Петро]; — Додому нести? Ні, то дуже довго буде. Попереношу [клунки] на могилу, нехай там перележать (Гр., Без хліба, 1958, 101).
ПОПЕРЕНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. Переноси́ти багато чого-небудь за довгий час. А скільки ж оті дідові, порепані руки поперетягали, а скільки ота дідова Матвієва спина попереносила… (Вишня, І, 1956, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 192.