ПОПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і ПОПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Наповнювати собою що-небудь. Кілька струмків, витікаючи з-під скель, завжди поповнювали озеро, тому вода в ньому на протязі всього літа була свіжа й холодна (Донч., IV, 1957, 7); // перен. Доповнюючи, робити завершеним що-небудь. Анархізм нерідко був свого роду карою за опортуністичні гріхи робітничого руху. Обидві виродливості взаємно поповнювали одна одну (Ленін, 41, 1974, 14).
2. Входити до складу чого-небудь, ставати доповненням до чого-небудь, надбанням чогось. Трудове козацтво не захотіло визнати Врангеля своїм вождем, не побажало йти поповнювати його поріділі в боях частини (Гончар, II, 1959, 330); Новий малюнок художника М. Жукова — «Розмова біля берези», що розповідає про велику любов Леніна до дітей, поповнив експозицію Львівського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (Рад. Укр., 23.II 1966, 4).
Попо́внювати (попо́внити) ла́ви (ряди́) кого — про появу нових фахівців у якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, господарства і т. ін., нових учасників чого-небудь. Наші лави ростуть. Поповнює їх письменник з мас (Еллан, II, 1958, 48); У змаганні виявилось багато нових майстрів буряківництва, що поповнили численні ряди вже відомих на всю країну передовиків (Колг. Укр., 3, 1958, 2).
3. Додаючи, відновлювати або збільшувати кількість, обсяг, склад чого-небудь. На півдні починалась осінь. Блаженна пора, коли Галина Назарівна грунтовно поповнює невичерпні запаси своїх настойок та наливок (Дмит., Обпалені.., 1962, 188); Замість бою всіма силами, Ружинський бився тільки частиною їх, ледве поповнюючи неймовірні втрати (Ле, Наливайко, 1957, 313); — Я б то собі так думав: оттой хліб, що з гамазеїв добрі люди розібрали, чи не треба б його поповнити? (Кв.-Осн., II, 1956, 125); // Збагачувати що-небудь чимсь. Самі учні знали, за чим ішли до інституту. Ішли за тим, щоб поповнити свої програмові знання, одержати диплом городського вчителя або проскочить до вищої школи (Вас., IV, 1960, 40); Поет [П. Тичина) в процесі творчої праці поповнив літературну мову новими афоризмами (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 61).
Попо́внювати си́ли — за рахунок збільшення певних ресурсів ставати сильнішим; зміцнюватися. Вона недавно приїхала і зараз поповнює щодня свої сили (Ю. Янов., І, 1958, 171).
4. Замінювати чимсь нестачу чого-небудь. Галай, перекосивши ворожу кінноту, .. ловив тепер під кулями коней і поповняв ними недостачу в тачанках (Ю. Янов., І, 1958, 164); Нестачу вроди князь намагався поповнити пихатою ходою, владним голосом і безмежною жорстокістю (Панч, Гомон. Україна, 1954, 169); Брак подробиць він умів поповнювати своїми гумористичними коментарями (Жур., Звич. турботи, 1960, 37); Поживні речовини [для волів], яких не вистачає, поповнюють концентратами (Колг. енц., І, 1956, 214); // Повертати, відшкодовувати. Каса дивиться на те, кілько довжник має на собі грунту записано.. Я дивлюся на те, чи ти спроможешся поповнити той довг (Март.. Тв., 1954, 211).
Попо́внювати уя́вою (ду́мкою) — довершувати в думках логічний розвиток чого-небудь; уявляючи, усвідомлювати щось. Донець поповнював уявою, як то полонянці тужно йти в полон до турка (Ле, Наливайко, 1957, 58).
5. зах. Учиняти. В тюрмах бився, в них, давніх позбуваючись гріхів, нові, ще тяжчі поповняти вчився (Фр., XIII, 1954, 63); [Джон:] Замкнутись у собі і здушити біль — це все одно, що поповнити самовбивство (Ірчан, І, 1958, 263)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 214.