ПОТУРЕ́ЧУВАТИСЯ і ПОТУ́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТУРЕ́ЧИТИСЯ і ПОТУ́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., заст. Приймати турецьку (мусульманську) віру. [Маруся:] Я потуречилась.. Я мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (Н.-Лев., II, 1956, 454); Недовірок християнський, Що був тридцять літ у неволі,.. Потурчився, побусурманився Для панства великого (Укр.. думи.., 1955, 39); Так треба ж у хату, а уявись у хаті, то і тітка, і Катря сплеснуть руками, наче ти тричі потурчився (Вовчок, VI, 1956, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 434.