ПОШИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОШИ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Робити ширшим, більшим за розміром; розширювати. З давніх-давен працьовиті смерди вирубували дерево, викорчовували товстелезні пні, виривали цупке коріння — поширювали поле (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 516); Я думав про те, що вперше, мабуть, у моїй країні людина, поборюючи простори, не звужує, а поширює їх (Кулик, Записки консула, 1958, 147).
2. Робити більшим за обсягом, складом, змістом; розвивати. Нашим поетам слід продовжувати і поширювати благородну перекладацьку діяльність (Рильський, III, 1955, 104); Бажаємо поширити сферу творчості, дохід з видання повертаємо на премії за літературні праці (Коцюб., III, 1956, 237); Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається,.. то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Вільде, Сестри.., 1958, 124).
3. на кого — що. Розширити сферу впливу чогось на кого-, що-небудь. Ми поїхали додому, щоб поширити нашу радість на наших братів (Кулик, Записки консула, 1958, 10).
4. Робити приступним, відомим для багатьох. Вчений повинен не тільки творити в науці, тісно пов’язаній з практикою, але й пропагувати знання, поширювати їх у масах (Наука.., 8, 1963, 4); Член партії повинен.. підтримувати і поширювати передовий досвід (Статут КПРС, 1961, 4).
5. Роздавати або продавати що-небудь багатьом; розповсюджувати. Поширювати книжки на підприємстві; Поширювати свої твори.
6. Бути джерелом або носієм запаху. Машиністка.. топала каблучками по коридору, поширюючи після себе приємний запах гострих духів (Тют., Вир, 1964, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 483.